Перше знайомство з Богом

Раптове запитання про Бога може поставити будь - якого батька в глухий кут. Що ж відповідати?

Діти з перших років життя надзвичайно цікаві і дуже часто підкидають дорослим складні задачки: то одне їм потрібно пояснити, то інше. Але якщо стандартна фраза «Як я з'явився на світ?», як правило, є вже більш-менш очікуваною, то раптове питання про Бога запросто може поставити будь-якого батька в глухий кут... Ну що тут скажеш дитині? Особливо якщо і сам не сильний не те, щоб у вірі, але і в православній теорії.

Багато сучасних батьків переконані, що релігія дуже індивідуальна. Людина, мовляв, сама вирішить, коли виросте, потрібно це їй чи ні. Навіщо поспішати події? Однак, все не так просто.

Будь-який психолог скаже, що ні в якому разі не можна залишати дитячих питань без відповіді (а ми все-таки розглядаємо варіант, коли дитина вже сама проявляє інтерес!). Водночас, священнослужителі вважають: мінімальне завдання кожних батьків - познайомити, розповісти. Нехай навіть поверхово, на своєму, доступному їм рівні. Очевидно, що в нерелігійній родині малюка ніхто не навчатиме молитвам, обрядам і ритуалам. Всьому цьому він, при бажанні, вже навчиться сам, коли захоче.

Мамі і татові досить своїми словами розповісти про те, що є на світі вища сила - Бог, який все бачить і все знає. Саме тому кожна людина повинна завжди намагатися жити правильно, здійснювати тільки добрі вчинки, не обманювати, не ображати слабких. Виглядає, як типова виховна розмова? Так і є, але навіть вона зародить у дитині переконання: Бог - існує, Бог - справедливість, Бог - добро. Для малюка 3-4 років цього може бути цілком достатньо.

Чим старше стає дитина, тим більше їй можна давати інформації. Відмінна ідея - купити дитячу Біблію (можна для початку завантажити в мережі: www.bibleonline.ru). Цікаві повчальні розповіді про життя Ісуса Христа напевно припадуть маленькому чоловічку до душі і допоможуть отримати відповіді на багато запитань.

Якщо після прочитання книги відчуваєте, що інтерес не згас, прийшла пора переходити в наступному кроці - походу до церкви. Якщо ви самі ніколи там не буваєте, то дозвольте малюку відправитися туди з кимось із родичів, хрещених батьків або друзів сім'ї. Головне, щоб ці люди змогли не тільки простежити за безпекою крихти, а й провести для нього справжню ознайомчу екскурсію. Малюк повернувся додому натхнений? Можна ввести подібні походи в традицію. Скажімо, щоб дитина бувала в церкві хоча б пару раз на рік.

Одночасно варто більш серйозно ставитися до релігійних свят. Різдво, Великдень, Трійця... У ці дні не просто прикрашайте будинок, за традицією, але й неодмінно коротко розповідайте синові або дочці про значення того чи іншого дня. Благо, зараз всю інформацію можна легко знайти в Інтернеті. Розуміння сенсу торжества зробить його більш яскравим для дитини, більш значущим.

Після семи років за законами православної церкви малюк може сповідатися. Вважається, що саме в цьому віці він досягає початкової сходинки духовної зрілості. Священики кажуть, що така форма психотерапевтичного сеансу дуже позитивно позначається не тільки на духовному зростанні малюка, але і на його загальному психологічному стані. До того ж, маленька людина на відміну від дорослого ще не носить на душі тяжких гріхів, все розповісти і покаятися їй набагато простіше. І ще: знаючи, що в неділю він піде сповідуватися до батюшки, дитина буде намагатися не робити поганих справ, постарається стати краще. Хіба не цього ми хочемо?

Звичайно, дотримуватися всіх цих порад чи ні - справа кожної конкретної сім'ї. Але варто задуматися, чи є сенс позбавляти свого малюка того, що, цілком можливо, зробить його життя яскравішим, світлішим, щирим?